img

40-річчя польського "Сокола-Матері" у Львові (1907)

facebook icon twitter icon email icon telegram icon link icon whatsapp icon

У 1867 році у Львові було створено польське гімнастичне товариство "Сокіл". У 1892 році "соколи" провели перший свій масовий захід з нагоди 25-річчя, в якому брали участь в тому числі гості з Чехії і який справив величезне враження на українців. 1894 року відбувся другий зліт, на 1500 учасників, і з того часу можна говорити вже про регулярні суто сокільські урочистості.

Зліт 1907 року був не звичайним крайовим заходом, а ювілейним. Тому і тривав три дні — на один день довше, ніж зазвичай, і зібрав більшу кількість учасників.

Брошура, видана до 40-річчя "Сокола"

Підготовка події і прибуття учасників

Учасники прибували до Львова з п'ятниці 28 червня 1907 року і до ранку суботи. Вікна будинків біля Головного вокзалу були прикрашені спеціальними наліпками, а балкони — прапорцями. Делегатів з провінції вітали з музикою, а потім урочисто супроводжували алеєю від вокзалу до вулиці Городоцької. Подібно було і на станції Підзамче.

Особливу радість, якщо вірити польській пресі, викликав приїзд "соколів" з Кракова та гостей з Угорщини, а також "селян". Ймовірно, тут йшлося про те, щоб вибити з українців їхній основний козир і засвідчити, що "край" (тобто села), а не лише міста і містечка, також заселені поляками. І ось ці поляки, в мундирах і окремими загонами, тобто як "майже армія", прибували до Львова, де поляки-міщани вітали їх традиційним сокільським привітом — "czołem". Після цього гості розселялися в школах, товариствах, приватних помешканнях, а ввечері п'ятниці відпочивали в Міському театрі, на Стрільниці та в кав'ярнях.

Гімнастичні вправи і похід містом

З самого ранку суботи, 29 червня 1907 року на стадіоні по вулиці Личаківській тривали репетиції гімнастичних виступів. А о 10:00 годині з виступу очільника "Сокола" Казімєжа Чарника (Kazimierz Czarnik) розпочалося святкування. Він говорив, зокрема, про важке становище польського гімнастичного руху в Росії та Німеччині — тобто вчергове роль Галичини як "найвільнішої частини Польщі" була артикульована. Об 11:30 за участю єпископа Владислава Бандурського (Władysław Bandurski) відправили польову месу, хор "Сокола" заспівав "Boże coś Polskę", після чого відбувся парад перед сокільським прапором.

І хоча вхід на стадіон був платним, для всіх власників квитків місць не вистачило, тому глядачі змушені були або стояти, або сидіти просто на траві.

Зі стадіону члени "Сокола" вирушили в похід вулицями Личаківською, Чарнецького, через площі Бернардинську, Галицьку, вулиці Кілінського, Карла Людвіґа до пам'ятника Міцкевичу. Тут знову провели парад, цього разу перед "репрезентантами міста і краю", з президентом Львова і маршалком на чолі.

Преса описувала похід як тріумфальну ходу серед квітів, вітальних окликів і посипання квітами. Це дуже контрастує з описом української маніфестації 1911 року. Особливий захват викликали кавалеристи ("національна кавалерія") з білим орлом, а також "ветерани Сокола", діти, добровольці-пожежники, гості з Познані та Сілезії, сільські відділи. І знову ж таки, на відміну від опису українців, польських селян не критикували за відсутність мундирів, навпаки — "сільські строї з сокільськими шапками" неначе додавали шарму. Загалом маніфестація розтягнулася на всю довжину вулиці Личаківської, в колоні традиційно ішло декілька оркестрів.

Освячення розширеного головного будинку "Сокола-Матері"

О 12:00 почалося посвячення нового головного будинку "Сокола-Матері", який тоді розбудували у бік вулиці Сокола (сучасна вулиця Ковжуна). Хоча приміщення залишалося незакінченим, тут встановили вівтар і трибуну, де зібралася "старшина" зі штандартами місцевих організацій "Сокола", духовенство, еліта міста і краю. Серію промов розпочав архієпископ Юзеф Більчевський (Józef Bilczewski). Далі виступав Казімєж Чарник — говорив про важливий якісний перехід національного руху від традицій повстань 1831, 1848 і 1863 років до органічної праці, плодом якої став сокільський рух. Крайовий маршалок Станіслав Бадені (Stanisław Badeni) і президент Львова Станіслав Цюхцінський (Stanisław Ciuchciński) говорили про свою підтримку, про традиції міста, про традиції вірності вітчизні і про те, що "Сокіл" в інших частинах Польщі не може так добре розвиватися, як в Галичині. Говорили також гості з Кракова та Угорщини.

Незавершена добудова до головного будинку "Сокола", з сучасної вулиці Ковжуна

О 17:00 на стадіоні провели основну програму — гімнастичні вправи за участі 1200 спортсменів, виступ жіночого відділу, виступ "єдиного в Польщі" відділу кавалерії. Писали про 30 000 глядачів та багато прапорів "сокільських гнізд краю" та біло-червоних, про інші прапори на стадіоні згадок не було. Та й при прикрашанні будинків використовували переважно національні біло-червоні стяги, рідше — "в кольорах міста", і зовсім не було згадок про державні чи прапори краю.

Ввечері гості розважалися в Міському театрі (від пів на десяту до першої ночі) та на рауті в ратуші. Тут забава тривала до ранку.

Другий день святкувань

Неділя, 30 червня 1907 року почалася з репетицій на стадіоні. О 8:00 ранку — збори біля хреста на честь повстанців 1863 року на Личаківському цвинтарі — так організатори підкреслювали тяглість історії, і очевидно, що ця тяглість була не про гімнастику чи спорт.

О 9:00 ранку почалось освячення наріжного каменю будинку для "Сокола-ІІ" по вулиці Шептицьких (сучасна Федьковича, 30-32). Церемонію провів вірменський архієпископ Юзеф Теодорович (Józef Teodorowicz), присутніми були маршалок Сейму Станіслав Бадені, президент Львова Станіслав Цюхцінський, учасники повстання 1863 року, члени патріотичних товариств та організацій. Після серії промов, підписання акту фундації і власне освячення майбутньої будови акт вклали у капсулу, а капсулу вмурували у фундамент.

З 17:00 години вечора розпочалися виступи на стадіоні. Людей було навіть більше, ніж вчора — писали про понад 30 000 глядачів. Єдиним недоліком було те, що роздинка програми — виступ кавалеристів  — відбувався запізно, і в сутінках важко було його оцінити.

Ввечері в Міському театрі знову був святковий концерт, а на повиставковій площі — збори для членів "Сокола".

 

Увечері в понеділок, 1 липня 1907 року відбулася ще одна вистава на стадіоні. Цього разу, оскільки був робочий день, загальна кількість глядачів була меншою. Зате відносно багато було школярів, бо тривали канікули. Окрім членів "Сокола" виступали також учасники львівського Товариства рухових забав. О 20:00 в залах "Сокола" провели вечорниці.

Цікаво, що напередодні описаних подій відомий вчений, а крім того — поборник тверезості, професор Бенедикт Дибовський (Benedykt Dybowski) закликав заборонити вживання алкоголю під час сокільського злету. Це, на його думку, могло б стати початком нової епохи в історії польських товариств та дозволило б заслужити вдячність від нащадків. А польський "Сокіл" однозначно б зайняв першість серед "Соколів" інших слов'янських народів. Однак не склалося, бо ініціатива так і залишилася пропозицією.