900-річчя хрещення Русі (1888)

На відміну від 300-ліття Берестейської унії, святкування 900-річчя хрещення Русі символічно єдналося не з Римом, а із східнослов'янським простором. Сама ідея відзначення виникла в Російській імперії, і її святкування у Львові могли неоднозначно сприйняти як крайова, так і центральна влада у Відні. До того ж, цей ювілей не вписувався в політику прозахідного митрополита Сильвестра Сембратовича. Тож його організували радше під тиском громадськості.

* * *

У Російській імперії відзначення святкування мало підкреслити єдність земель давньої Русі під скіпетром династії Романових. У Галичині, натомість, постали цілком інші питання: про місце князя Володимира в греко-католицькому сонмі святих, про галицьких русинів в загальному слов'янському і східнослов'янському просторі, про ідентичність та історію взагалі.

Русофільські та українофільські політики, очевидно, по різному ставилися до трактування цього ювілею. Однак сходилися в тому, що однаково не сприймали тези про переважаючі впливи латинського Заходу на християнську культуру русинів. Тому питання "святкувати чи не святкувати" серед політиків не стояло. Прозахідний митрополит Сильвестр Сембратович погодився на святкування, але аж у жовтні, коли вже минули липневі київські урочистості. Львівські урочистості, організовані Греко-католицькою церквою, виглядали більш ніж скромно на тлі київських, до яких залучили весь державний апарат Російської імперії. Тим не менше, 13 жовтня провели богослужіння в церквах і школах краю. В головних урочистостях у церкві Юра, які розпочалися о 9:30, взяли участь представники влади та вищого духовенства, а Галицький сейм з цієї нагоди переніс свої засідання. 

Були присутні львівські римо-католицький архієпископ Северин Моравський (Seweryn Morawski), вірменський Ісаак Ісакович (Izaak Isakowicz), священики з провінції, латинські єпископи з цілого краю (зокрема кардинал Ян Пузина (Jan Puzyna), міністр Філіпп Залєський (Filip Zaleski), маршалок Сейму Ян Тарновський (Jan Tarnowski), президент Державної ради Францішек Смолька (Franciszek Smolka). 

Понад 5 тисяч селян, які прибули з провінції, заповнили подвір'я Святого Юра та Святоюрську гору. Після богослужіння відбулося освяченням води в ґроті святого Онуфрія, а після цього — званий обід в митрополита.

Промовистими були тости, які виголошували на цьому обіді. Перші два — від митрополита Сильвестра Сембратовича, "по-руськи", за папу і цісаря, при якому русини можуть "сповідувати віру святого Володимира в унії з Римом". А також за присутніх єпископів інших обрядів, які таким чином "засвідчили повагу до руської церкви і обряду". Третій тост, за митрополита Сембратовича, виголосив архієпископ Ісакович польською мовою.  

Останній, четвертий тост, виголосив краківський єпископ Альбін Дунаєвський (Albin Dunajewski). Піднімаючи келих за членів греко-католицької капітули, він згадав, що "народився на Русі, заколисувався руськими піснями і відчуває прихильність до руської народності". Говорив також про те, що греко-католики в Кракові можуть відвідувати відправи в своєму обряді у катедральному соборі, де працює священик з Холмщини. Останнє — дуже важливий нюанс, адже у 1875 році Холмська єпархія ГКЦ на території Російської імперії була ліквідована, частину священиків і парафіян депортували чи вигнали. Така позиція польського єпископату була свідченням солідарності із греко-католиками (хоча слід розрізняти ставлення до греко-католиків в Галичині і в Російській імперії, де уніати були природними союзниками римо-католиків проти державного російського православ'я). 

Попри те, що заходи з нагоди 900-ліття хрещення Русі організовувала церква і позиціонували їх як суто церковні, тогочасна преса відразу зафіксувала політичний підтекст. Польські демократичні видання писали, що у Відні (особливо з огляду на липневі святкування в Російській імперії) вирішили надати урочистостям офіційного характеру, виказати повагу "до Русі та її історії", і що це може стати поворотним моментом у стосунках уряду із русинами.

Крім головних урочистостей 13 жовтня в соборі Святого Юра, були ще й локальні ініціативи. Русофільське товариство "Общество русскіхъ дамъ" 11 жовтня організувало в Народному домі "прийом" із музикою, танцями та декламуванням віршів. В учительській семінарії 13 жовтня провели захід для студентів всіх конфесій, де лунали промови і про "боротьбу русинів за свою віру", і про "спільну боротьбу поляків і русинів проти ворогів". На периферії святкування відійшло набагато далі і від церковного характеру свята, і від політичної обережності — концерт в Микулинцях, наприклад, закінчився виконанням гімну "Ще не вмерла Україна".

В підсумку, святий Володимир закріпився в міфології галицьких русинів, але не так, як цього прагнули русофіли — він став фактором єднання не з Росією чи Руссю, а з Наддніпрянською Україною.