Перепоховання Маркіяна Шашкевича у Львові 1 листопада 1893 року вважається однією із найбільш знакових "національних маніфестацій" русинів у місті. Крім масовості, важливою є постать самого поета як "народного будителя" — за аналогією із національними поетами інших народів. А також факт поховання на Личаківському цвинтарі свідчив про продовження формування власного "національного пантеону" поряд із польським.
Маркіян Шашкевич (рисунок)
Перепоховання праху поета не було унікальним випадком. Галицькі русини могли брати приклад як із церемонії перевезення тіла Тараса Шевченка до Канева у 1861 році, так і Адама Міцкевича до Кракова у 1890. Слід пам'ятати, що Маркіян Шашкевич був не лише поетом і "будителем", але й греко-католицьким священиком. Це пояснює участь в перепохованні не лише політичних активістів, а й численне представництво з боку духовенства.
Тодішній стан українсько-польських стосунків, а саме проведення політики "нової ери", був сприятливим до такого роду заходів. Так само і особа Шашкевича, поета і священика, дозволяла продемонструвати єдність руських політиків та ієрархії Греко-католицької церкви.
Ініціатором перепоховання було товариство "Просвіта", а сам захід приурочили до 50-річчя смерті Маркіяна Шашкевича, який помер 7 червня 1843 року. Дата 1 листопада була вибрана з огляду на вихідний (Всіх Святих, так званий задушний день, коли відвідують могили родичів), щоб зібрати більшу кількість учасників з-поза Львова.
Перебіг події
Тіло поета після ексгумації та розміщення в цинковій труні спочатку перевезли із села Новосілки (сучасної Львівської області) до села Задвір'я на залізничну станцію. Сама процесія при цьому не поступалася процесії у Львові. Це були бандерія, що складалася з 80 юнаків на конях із синьо-жовтими прапорцями та вінками, церковні братства, духовенство та селяни із навколишніх повітів. Лише селянських возів нарахували більше сорока. Труну прикрашав вінок із синьо-жовтими стрічками.
О 10:00 потяг із прахом поета прибув на станцію Підзамче. Одночасно в церкві св. Параскеви тривала панахида, на якій, крім прибулих селян та руської інтелігенції, були і нечисленні представники влади (президент Львова Едмунд Мохнацький (Edmund Mochnacki) демонстративно, через пресу, запрошував до участі в заході усіх членів Ради міста).
На площі навпроти залізничної станції зібралося декілька тисяч осіб. Катафалком (як і під час перевезення від могили до поїзда) служив "селянський віз", запряжений трьома парами волів, прикрашених зеленими галузками. Волами управляли гуцули в традиційних костюмах. Після короткого жалобного богослужіння під керівництвом митрополита Сильвестра Сембратовича та за участю хору Львівської духовної семінарії, свої промови зачитали керівник "Просвіти" о. Омелян Огоновський та сам митрополит.
Після цього процесія вирушила на Личаківський цвинтар за маршрутом: вулиця Жовківська, площа Краківська, вулиця Театральна, площі Марійська, Галицька, Бернардинська, вулиця Пекарська. Як було прийнято в таких випадках, порядок пересування визначили напередодні. Спочатку ішли представники церковних братств з хоругвами, далі — шкільна та гімназійна молодь, студенти, делегації селян і читалень (сільських і міських, наприклад з Дрогобича, Самбора, Калуша). Після них — члени ремісничого товариство "Зоря", інших організацій (академічних "Кружка" і "Братства", "Дністра", "Народної торгівлі", "Руської ради", "Народної волі", "Народної ради", Педагогічного товариства, "Просвіти", Ставропігійського інституту, семінаристи, духовенство на чолі з митрополитом. В середині колони рухався катафалк, оточений почесною вартою, яка складалася зі студентів зі спеціальними відзнаками — червоними стрічками (це були члени студентського товариства "Ватра"). Після катафалку — родичі Маркіяна Шашкевича, президент міста Мохнацький з "гроном представників" Ради міста та інша публіка. Таким чином, представників Крайового виділу чи Намісництва на заході не було.
Похід тривав з 11:00 до 13:00, коли процесія досягла входу на Личаківський цвинтар. Тут домовину з тілом Маркіяна Шашкевича зняли з воза, і до місця поховання її несли священики. Після ще однієї панахиди і покладання вінків (від кожної зі згаданих груп учасників процесії) короткі промови виголосили один зі священиків та депутат австрійського парламенту і Галицького сейму, голова його Руського клубу (фракції) Юліан Романчук.
Порядок під час походу підтримували члени "громадянської варти", яка в цьому випадку складалася зі студентів та селян. На відміну від польських заходів, коли "варта" набиралася власне із "громадян міста".
Ввечері з нагоди перепоховання і 50-ліття смерті Маркіяна Шашкевича в Народному Домі відбувся урочистий концерт за участі видатного оперного співака Олександра Мишуги. Крім того, глядачам зачитали телеграми, яких надійшло близько сорока. Серед них — і "від польської молоді з Варшави".
Народний дім
Трактування та значення події
Для українських політиків подія мала величезне символічне значення. Наприклад, Кость Левицький писав про "тріумфальний в'їзд Маркіяна до столиці Галицької землі". Згадували і про об'єднання руського суспільства навколо постаті поета, коли між "народом і його проводом немає вже ніякого провалу".
Зважаючи на потребу масової "презентації" себе у Львові, невипадково була вибрана і дата 1 листопада — вихідний день, коли до маніфестації можна було залучити багато селян.
Тим не менше, попри позірну злагоду, проявилися і суперечності всередині політикуму. Під час походу у Львові активісти поширювали окрему "відозву", надруковану на одному аркуші, де згадували про переслідування Шашкевича з боку греко-католицької ієрархії. В цій відозві закликали сучасних ієрархів не повторювати помилок минулого і не переслідувати інакодумців.
Інше трактування можна зустріти в польській пресі. Замість опису масовості та урочистості, польські демократи говорили, що церемонія "пройшла чудово, незважаючи на те, що дуже скромно". А в урядовій "Gazeta Lwowska" йшлося про те, що "перехожих розчулювала простота самого обряду". Хоча об'єктивно для такої оцінки було мало підстав (окрім хіба що катафалку у вигляді селянського воза). Процесія з тілом Маркіяна Шашкевича виглядала як звичайна масова похоронна процесія тих часів, зі всіма необхідними атрибутами.
Невелику увага до заходів 1 листопада з боку польської преси можна пояснити тим, що вже наступного дня, 2 листопада, поляки Львова відзначали 99-ту річницю "різанини на Празі" (передмістя Варшави, штурмом взяте російськими військами під керівництвом Александра Суворова 4 листопада 1794 року) та 45-ту річницю бомбардування Львова під час "Весни народів". У цьому контексті поховання "сільського" поета дійсно пройшло не так помітно, як в пресі українській.
Зрештою, перепоховання стало початком культу Маркіяна Шашкевича в Галичині. Він став символом і боротьби за національні права та "будителем народу", і прикладом протистояння "низів", оскільки за життя був підданий репресіям з боку тогочасної світської і духовної влади.
