28 червня 1914 року у Львові відбулося масштабне відзначення 100-літнього ювілею з дня народження Тараса Шевченка — "Шевченківський здвиг". За задумом організаторів, ця подія мала бути свідченням організаційної та фізичної готовності українців у Галичині до майбутньої війни на тлі зростання україно-польського напруження.
Історія
28 червня 1914 року у Львові відбулося масштабне відзначення 100-літнього ювілею з дня народження Тараса Шевченка — "Шевченківський здвиг". Ця подія відбувалася за участі українських парамілітарних організацій "Сокіл-Батько", "Український Січовий Союз", спортивного товариства "Україна" та пластунів. За задумом організаторів, ця подія мала бути свідченням організаційної та фізичної готовності українців у Галичині до майбутньої війни на тлі зростання україно-польського напруження. В анонсі газети "Діло" від 15 червня 1914 року здвиг прирівнювався до античних спортивних ігор; ця подія мала стати свідченням сили українського руху, його готовності до боротьби і перемоги. Організаційний комітет закликав українців Львова прикрасити вікна своїх помешкань синьо-жовтими стрічками та портретами Тараса Шевченка. Це аргументувалося тим, що під час святкувань у Львові мали бути присутні не лише делегати українських товариств краю, але й представники Буковини, Наддніпрянської України, а також національних чеських і хорватських товариств імперії. Тож слід було продемонструвати всім, що українці у Львові — це не незначна "колонія", а що вони займають важливе становище.
Напередодні здвигу в різних містах краю, в тому числі у Львові, відбулися святкування 100-літнього ювілею від дня народження Тараса Шевченка. У межах цих заходів проводилися концерти, урочисті походи українських товариств і організацій. Учасники здвигу, лояльні до австрійської влади, визначили російське самодержавство як головного ворога українського визвольного руху, відзначивши в цьому контексті важливість українських парамілітарних та спортивних організацій в Галичині.
Похід містом
З "Українського городу" учасники рушили вулицями Кадетською (сучасна Героїв Майдану), Коперника, Словацького, 3 Травня (тепер Січових Стрільців), Ягайлонською (сучасна Гнатюка), Кароля Людвіка (західний бік проспекту Свободи), Скарбківською (тепер Лесі Українки), Краківською, через площу Ринок — на вулицю Галицьку, площу Галицьку, вулицю Академічну (тепер проспект Шевченка), Мохнацького (Драгоманова), де навпроти Національного Музею були встановлені і прикрашені зеленню погруддя Тараса Шевченка, тоді вулицями Супінського (тепер Коцюбинського) і Зиблікєвича (тепер частина вулиці Франка від початку Зеленої до початку Стрийської), на Стрийську.
