18 жовтня 1896 року у Львові відзначали 350 років існування Стрілецького товариства. Це міг би бути звичайний ювілей пересічної організації, якби не роль "Стрільниці" в політичному житті міста кінця ХІХ — початку ХХ століття.
В період автономії так звана Стрільниця була фактично "партією влади" у Львові. Навколо цього товариства утворився специфічний механізм персональних стосунків, в яких фігурували члени Ради міста і президенти міста. Нерідко голова Товариства ставав президентом Львова. Тут гуртувалися впливові підприємці і представники ремісництва. При тому, що середовище "Стрільниці" було доволі герметичним. Цей факт, до речі, ставить під сумнів твердження про поступ демократії у Львові часів автономії, яке ілюструється перемогами на виборах ремісників та підприємців. Як влучно написала газета "Діло" у 1907 році з приводу виборів президента Львова, "так звана стрільниця — збагачені промисловці, що верховодять у міській раді".
Не дивно, отже, що на урочистостях з нагоди ювілею були присутні маршалок Сейму, президент міста Львова, майбутні і колишні президенти, значна частина Ради міста, адже вони були і членами Стрілецького товариства.
Важливим було й те, що Стрілецьке товариство мало довгу історію. В період автономії все, що пов'язувало із "старими добрими часами Речі Посполитої", ставало частиною польського національного наративу і бралося на озброєння польськими політиками. Так і Стрільниця з часом перетворювалася на національну, а не міську організацію, члени якої підкреслювали зв'язок із іншими польськими стрілецькими товариствами. Тим більше, що жодної практичної функції з "оборони Львова" товариство давно уже не виконувало. У ранньомодерні часи стрілецькі товариства були організаціями, в яких міщани відточували свої вміння захищати міста. Згідно з німецьким міським законодавством (за яким жив і Львів після надання йому Маґдебурзького права), кожен громадянин повинен був вміти стріляти. Король Сиґізмунд Авґуст надав Стрілецькому товариству привілей, після якого тренування міщан стали більш-менш впорядкованими.
У період же автономії львівська Стрільниця — це вже елітний клуб, завданням якого було "продовжувати традицію" — організовувати змагання на свято Божого Тіла, вибирати "куркового короля" та проводити паради.
Перебіг події
18 жовтня 1896 року члени Товариства зібралися в приміщенні Стрільниці, щоб урочисто пройти на 9 ранку до францисканського монастиря на богослужіння. Першими йшли члени капели "Гармонія", далі несли стрілецький штандарт, тоді йшов "курковий король" (найвлучніший стрілець року), віцепрезидент Львова Міхал Міхальський (Michał Michalski), потім маршалки Товариства, віцепрезидент міста Станіслав Цюхцінський (Stanisław Ciuchciński) і президент Львова Ґодзімір Малаховський (Godzimir Małachowski). Кількасот членів Товариства йшли в національних польських костюмах. Окремо — офіційна репрезентація Ради міста.
Богослужіння в костелі відправляв вірменський архієпископ Ісаак Ісакович (Izaak Isakowicz), знаний зі своєї польської патріотичної позиції, із вірменським кліром та монахами-францисканцями. Співав хор товариства "Лютня", були присутні представники львівських цехів зі штандартами та звичайна публіка. Промова архієпископа, закономірно, була присвячена католицизму та патріотизму.
По обіді на території Стрільниці відкрили пам'ятну табличку з нагоду ювілею, а о 17:00 в ратуші розпочалася лекція про історію львівського стрілецького товариства.
О 20:00 у Стрільниці розпочався бенкет. Почесними гостями на ньому були архієпископ Ісакович та маршалок Сейму Станіслав Бадені (Stanisław Badeni). Міхал Міхальський виголосив за здоров'я останнього тост, в якому говорив про важливість самоврядування міста та краю. Маршалок Бадені, відповідаючи на слова Міхальського, розпочав з організації міщан, а закінчив католицизмом, жертовністю та любов'ю до батьківщини. Наприкінці бенкету вручали пам'ятні медалі кращим стрільцям та зачитували вітальні телеграми від стрілецьких товариств Кракова і Познаня. Під час всієї учти гостей розважав оркестр 30 полку піхоти.
Трактування, ідеологія, символи
Члени Товариства наголошували на тому, що "в теперішній час" (прозоро натякаючи на поділи Речі Посполитої) дуже важливо пам'ятати про історію. Зокрема про те, що Стрільниця у Львові завдячує своїм існуванням королю Сиґізмунду Авґусту. Звідси і нав'язування до "загальнопольських звичаїв" — стрілецьких змагань під час тижня після Зелених Свят, як це було прийнято також в Кракові чи Познані.
У бажанні "відновити християнські та національні традиції" організатори та ідеологи ювілею пішли далі за просте "пригадування", ставлячи у ньому потрібні акценти. Хоча сама традиція міщанських товариств тягнулася з німецького права (за яким організовувалося життя середньовічних європейських міст), директор міського архіву Александр Чоловський (Aleksander Czołowski) вирішив розпочати свою лекцію в ратуші із часів Казимира Великого, а вже тоді перейти до німецьких впливів.
-
- Aleksander Czołowski
-
- "The Historical Image of Lviv" is the introductory chapter of a book dedicated to the 25th anniversary of Lviv's self-government. It was probably the basis for Czołowski lecture delivered at the anniversary of the Rifle Association
В українській пресі про 350-літній ювілей Стрільниці у Львові не згадали.
