4-7 серпня 1900 року у Львові відбувалися святкування 25-ї річниці заснування Добровільного крайового пожежного товариства (Ochotnicza straż pożarna). У святкуванні взяли участь делегати пожежних товариств з краю, а також із Буковини та Чехії. Окрім урочистого параду центральною частиною міста та літургії в Латинській катедрі, а учасники з'їзду провели виставку протипожежних засобів, змагання між пожежними командами та показові виступи вогнеборців.
Святкування у Львові почалося 4 серпня, коли на вокзалах міста організатори зустрічали делегатів перед поселенням (у школі імені Адама Міцкевича, тепер — ліцей №8). Цього ж дня увечері в залі кам'яниці на пл. Ринок, 17 відбулися збори.
Однією з головних подій наступного дня, 5 серпня, став урочистий парад членів пожежних товариств краю центром міста. Маршрут пролягав від будинку Стрілецького товариства на вулиці Курковій, 23 (тепер Лисенка), через вулицю Чарнецького (Винниченка), площі Бернардинську (тепер Соборна), Галицьку, Маріацьку (тепер пл. Міцкевича), вулиці Кароля Людвіка (просп. Свободи), Кілінського (вул. Беринди) до Kатедрального костелу. Те, що Богослужіння відбулося лише в Латинській катедрі за участю римо-католицького духовенства, демонструє фактично польський характер заходу, хоча учасниками свята були і русини. Після урочистої відправи святкова хода продовжилася вулицями Театральною і Собєського (сучасна Братів Рогатинців) — Галицькою до ратуші. Після цього, поки в залі ратуші відбувалися засідання керівництва крайових товариств, святкування перемістилися до парку Кілінського (Стрийський парк). Тут була розміщена виставка на пожежну тематику, відбувалися змагання між пожежними командами, показові виступи вогнеборців. Дійство завершилося феєрверком.
Анонси про проведення заходів були розміщені у польському виданні "Gazeta Lwowska" та українському "Ділі". "Gazeta Lwowska" 22 липня опублікувала програму святкування, а в "Ділі" було розміщене оголошення для підприємців взяти участь у виставці виробів і товарів, що використовуються для гасіння пожеж. При цьому акція трактувалася власне як "крайова", без національного маркування.
Попри те, що святкування повинно було мати крайовий характер, не обійшлося без національного трактування цієї акції окремими виданнями. Так, "Gazeta Lwowska" писала про "старопольську гостинність", з якою у Львові зустрічали делегатів з'їзду. Разом із тим, українофільська газета "Діло" писала, що з кільканадцяти прапорів пожежних товариств, які брали участь у параді, лише на одному напис був виконаний українською мовою. Мова йшла про "Добровольну сторожу огневу в Калуши". Інші пожежні товариства навіть з таких "руських країв", як Чортків, Дрогобич, Станіслав, Золочів, мали штандарти із польськими написами. Про радше державницький, "крайовий" характер святкування можна говорити і з огляду на перелік персон — гостей бенкету з нагоди свята, який відбувся 7 серпня 1900 року. Зокрема, були присутні вipмeнcький архієпископ Ісакович (Izaak Isakowicz), віце-президент намісництва Ян Лідл (Jan Lidl), староста Вацлав Залєський (Wacław Zaleski), віце-президенти міста Міхал Міхальський (Michał Michalski) і Станіслав Цюхцінський (Stanisław Ciuchciński) тощо (загалом близько 300 осіб).
Значення
Ця річниця, як й інші подібні заходи, виконували одразу кілька функцій. По-перше, будь які позитивні зміни в краї можна було подати як свідчення ефективності польської адміністрації. По-друге, і поляки, і українці займалися "розбудовою суспільства", а пожежні команди були цьому неабияким підтвердженням. По-третє, в цей час уже стрімко розвивався парамілітарний рух. Пожежники-добровольці легко могли трансформуватися в просто добровольців, готових "встати, коли покличе Вітчизна" — такі формулювання нерідко траплялися в пресі. Зрештою, ця подія добре ілюструє конкуренцію між українцями та поляками на символічному полі, коли мова напису на штандарті товариства цінувався не менше, аніж наявність самого штандарту.
