Найбільш знаковими регулярними щорічними релігійними урочистостями, які проводили у Львові греко- та римо-католики, були Водосвяття та Божого Тіла. Попри своє, здавалось би, суто релігійне наповнення, вони мали виразно національний характер, відповідно трактувались як "руське" і "польське" свята.
* * *
Святкування "Йордану" 19 січня (за "руським" календарем) було наймасовішим регулярним (щорічним) святкуванням українців у Львові. Його проведення на рівні міста (як і держави) було радше винятком для українських свят, оскільки вихідними днями вважалися свята за григоріанським (у випадку Східної Галичини — "польським") календарем. В цей день до урочистостей долучалися перші особи міста і краю, що у випадку "руських" заходів так само траплялося не часто.
Після богослужіння в греко-католицькій церкві духовенство і віряни вирушали на площу Ринок, де освячували воду в одному із фонтанів (як тоді називали — "криниці"). Після освячення відбувався урочистий похід площею навколо ратуші, в якому брали участь священики, члени церковних братств і парафій, багато дітей зі свічками. До заходів були залучені військові львівського гарнізону — оркестр для музичного супроводу та піхотинці для традиційного салютування. Незважаючи на масовість, всі заходи закінчувалися ще перед полуднем, після чого у місті продовжувався звичайний робочий день.
Наприклад, у 1907 році літургія пройшла в церкві Преображення, а освячення води — в "криниці" з боку вулиці Краківської. В урочистостях, крім духовних осіб, взяли участь намісник, маршалок крайового сейму, одягнутий у польський національний стрій, президент міста та інші представники крайової, міської та військової влади. Також задіяли батальйон 95-го піхотного полку і військовий оркестр. Всього у святкуванні, за повідомленнями української преси, взяло участь "кілька десятків тисяч" осіб.
У 1913 і 1914 роках богослужіння також відбувалися у церкві Преображення, їх провів особисто митрополит Андрей Шептицький. Освячували воду у "криниці" з боку вулиці Ґродзіцьких (теперішня Друкарська). Серед учасників заходу з боку влади буди присутні намісник, крайовий маршалок, голова Крайового суду, віцепрезидент намісництва, віцепрезидент Крайової шкільної ради, ректори Університету і Політехніки, президент міста, директор поліції та інші.
Незважаючи на суто релігійний характер свята, не обходилося без тертя і непорозумінь. Так, у 1913 році на час святкової церемонії міська влада не зупинила рух трамваїв через площу Ринок. Редакція газети "Діло" потрактувала це як вияв польської антиукраїнської політики. Трамваї з пасажирами зупинялися перед натовпом і чекали до кінця урочистостей.
