Відзначення перемоги польсько-литовсько-руських сил над "німцями"-хрестоносцями не могла не містити антинімецькі нотки. Тому, щоб уникнути конфронтації з центральною владою, в пресі використовували формулювання "перемога над хрестоносцями", що дозволяло всім, в тому числі чиновникам, зберегти лице. Головні події відзначення відбувалися в Кракові, і увага крайової влади та місцевої політичної еліти була прикута до них. Тому на прикладі цього святкування можна подивитися на Львів як на одне з провінційних міст.
Ґрюнвальдська битва відбулася у 1410 році між військами Тевтонського ордену з одного боку та об'єднаними силами Королівства Польського і Великого князівства Литовського з іншого. Перемога союзників зупинила експансію ордену та стала передумовою для зближення польських та литовсько-руських еліт, а також піднесення Ягеллонської династії. Вважається однією із найвизначніших перемог в історії Польщі.
Святкування у 1910 році проходило на тлі політики асиміляції, яку здійснювала Німеччина на своїх східних територіях — колишніх землях Речі Посполитої. У самій Німеччині Тевтонський орден вважали попередником Пруссії, отже якщо мова йшла про Ґрюнвальд, малася на увазі давня поразка.
В польському суспільстві Ґрюнвальд символізував опір германізації, на той час Генріх Сенкевич уже написав "Хрестоносців", тому аналогії між подіями 500-річної давнини і сучасністю були більш ніж прозорими.
Хоча ювілей давав нагоду актуалізувати ягеллонську ідею про союз "вільних із вільними та рівних із рівними", на практиці українські та литовські політики стримано поставилися до урочистостей. Не бажаючи бути "декораціями" на суто польському патріотичному святі, вони звертали увагу на те, що гноблені німцями поляки самі були гнобителями, коли справа стосувалася стосунків зі східними сусідами.
Святкування у Кракові
Головною частиною святкувань стало відкриття в Кракові пам'ятнику королю Владиславу Ягайлу, переможцю Ґрюнвальдської битви. Зі Львова (як і з інших міст) туди прибули численні делегації. Львівську "репрезентацію", яка крім чиновників та депутатів включала членів різних товариств, передусім "Сокола", а також творчих колективів, очолив президент міста Станіслав Цюхцінський (Stanisław Ciuchciński). Через велику кількість бажаючих потрапити на ювілей до Кракова дирекція державних залізниць організувала спеціальні потяги: 14 липня один зі Львова, а 15 липня — два зі Львова і по одному з Тернополя, Підгаєць, Стрия і Сокаля.
У Галичині традиційно були найбільш сприятливі умови для святкування. В російській частині все було набагато скромніше: вище католицьке духовенство звернулося з відозвою, що в костелах не лише можна, але й потрібно відправити святкові богослужіння з цього приводу. Про відзначення перемоги над тевтонцями в німецькій частині й говорити годі.
Святкування у Львові
У Львові "офіційна частина" звелася по суті до урочистого богослужіння та відкриття меморіальної таблиці на фасаді Латинської катедри 15 липня 1910 року. На які, щоправда, запрошував через пресу сам президент міста. Члени товариств, які не їхали до Кракова, мали прибути зі штандартами своїх організацій до Ратуші о 9:15 ранку, щоб організовано розпочати месу о 10:00 годині.
Після цього відбулося відкриття меморіальної таблиці, яку Рада міста Львова постановила вмурувати на стіні Латинської катедри "на пам'ять про перемогу над хрестоносцями під Ґрюнвальдом". Очолив богослужіння архієпископ Юзеф Більчевський (Józef Bilczewski), Раду міста представляв віцепрезидент Кароль Еплер (Karol Epler), були присутніми члени сенату Львівського університету на чолі з ректором Блажеєм Яшовським (Błażej Jaszowski), члени сенату політехніки, віцемаршалок Крайового сейму Тадеуш Пілат (Tadeusz Pilat). Під супровід патріотичних пісень і після промови віцепрезидента Львова публіці відкрили таблицю з чорного граніту та бронзових орла і Погоні.
Більше Рада міста нічого цікавого не організувала, якщо не враховувати "гейнали" (традиційні для Кракова мелодії сурми) з вежі ратуші зранку та освітлення цієї ж вежі ввечері. Тому протягом дня особливим попитом у Львові користувалися газети, які описували події в Кракові. Це трактувалося як "єднання Львова з цілою Польщею, яка зібралася в цей день біля Вавелю".
Натомість польський "Сокіл" напередодні, 9 липня, провів польову месу і парад на своєму стадіоні, який продовжився у вигляді походу через середмістя до міського театру. В поході брали участь також селяни, школярі, пожежне товариство, був і невеликий сокільський кавалерійський відділ. Робітничі організації зібрали мітинг на Стрілецькій площі і пройшли до пам'ятника Адаму Міцкевичу.
У військовому стилі пройшли урочистості і на Замарстинові. Тут у неділю 10 липня провели спочатку "ранкову побудку" (що нагадувало "побудку" військовим оркестром під час візитів цісаря). "Мілітарний" стиль заходу втілився і в "польовій месі" біля школи за участі членів "Сокола", добровільних пожежних дружин Клепарова, Великого Голоска і Замарстинова та інших організацій. Після меси учасники колоною вирушили до Замарстинівського цвинтаря, де встановили пам'ятний хрест із написом "Ґрюнвальд 1410-1910". Хрест урочисто освятили, заспівали гімни та патріотичні пісні. Після цього повернулися до школи, де продовжили під пам'ятником Юліушу Словацькому. Після обіду програма продовжилася вже в самій школі виступами хорових співаків та театральних гуртків.
