Коли політика імперії відійшла від неоабсолютизму і почався період лібералізації, у міських еліт з'явилося багато інших способів "показати себе", крім релігійних ритуалів та цісарських візитів. Це були, зокрема, зустрічі видатних гостей, маркування публічного простору та масові заходи, пов'язані з місцевою історією.
За час свого майже 70-річного правління (з 1848 до 1916) імператор Австрійської імперії Франц Йосиф відвідував Львів п'ять разів і кожен з цих візитів відрізнявся від попереднього.
Поляки римо-католики та українці греко-католики були головними дієвцями у цілеспрямованій політичній репрезентації за допомогою релігійних інструментів у Львові. Для них така присутність тут була частиною боротьби за Львів як центр "національного відродження".
Похорони за участі великої кількості людей відбувалися у Львові навіть у час жорсткої централізації після придушення Весни народів 1848 року. Вони були нагодами провести легальні демонстрації у той час, коли всі масові заходи, крім імперських та релігійних, були заборонені.
В період автономії у Львові регулярно проводили різного роду патріотичні заходи на відзначення різних історичних подій. Часто це були загальнопольські річниці чи ювілеї Січневого чи Листопадового повстання, конституції 3 травня тощо. Однак були і приклади власне локальних дат, присвячені подіям з минулого Львова.
Масова політика впливала не лише на те, як використовувати простір міста, але й на те, як його будувати. Якщо Львів вважався столицею коронного краю, а крім того — столицею двох національних проєктів, у ньому мали бути відповідні будівлі, пам'ятники, вулиці мали носити правильні назви.
Найкращий спосіб побачити, як Львів і львів'яни хотіли "показати себе" перед гостями міста — це історії цісарських візитів. Крім того, що ці візити були дуже важливими і показовими, на їх прикладі можна простежити й еволюцію зустрічей та презентації себе протягом півстоліття. А інші візити та інші гості, менш значущі, але не менш показові — були.
