Політичні маніфестації після звільнення Львова (1915)
Після 9 червня 1915, відбувалася спроба відновити звичні практики до війни на тлі епідемій, дефіциту і близькості лінії фронту. Українцям і євреям було радше не до маніфестацій, а для поляків майданчиком для саморепрезентації залишалися релігійні та імперські свята, відновилися традиції "обходів".
Польські національні річниці і їх відзначення
За час автономії в Австро-Угорщині польські еліти навчилися використовувати імперський ритуал для просування свого "національного порядку денного". Діючи як влада (в символічному полі) вони ніби самі ставали владою.
Похорон Володимира Барвінського (1883)
Володимир Барвінський був ідеологом народовецького руху, засновником та редактором часопису "Діло", письменником. Його смерть та похорон у 1883 році стали початком формування українського національного пантеону на Личаківському цвинтарі.
Похорон Івана Франка (1916)
Попри обмеження воєнного часу та релігійні нюанси пов'язані з атеїзмом Франка, його похорон 31 травня 1916 року став однією з наймасовіших подій українців Львова періоду до 1918 року та заманіфестував українців як суспільство, яке прагне боротися за місто.
Похорон президента міста Міхала Міхальського (1907)
Після несподіваної смерті чинного бургомістра і популярного політика міська влада організувала церемонію прощання, яку в тогочасній польській пресі охарактеризували як "загальноміську маніфестацію".
Похорон Францішека Смольки (1899)
Похорон Францішека Смольки 7 грудня 1899 року був однією з численних національних маніфестацій, на які зазвичай перетворювалися похорони діячів такого масштабу.
Похорони архієпископів Моравського та Куїловського (1900)
На початку травня 1900 року у Львові відбулися поховання ієрархів двох найбільших релігійних спільнот краю: римо-католицького архієпископа Северина Моравського та греко-католицького митрополита Юліана Куїловського.