В період автономії у Львові регулярно проводили різного роду патріотичні заходи на відзначення різних історичних подій. Часто це були загальнопольські річниці чи ювілеї Січневого чи Листопадового повстання, конституції 3 травня тощо. Однак були і приклади власне локальних дат, присвячені подіям з минулого Львова.
18 жовтня 1896 року у Львові відзначали 350 років існування Стрілецького товариства. Це міг би бути звичайний ювілей пересічної організації, якби не роль "Стрільниці" в політичному житті міста кінця ХІХ — початку ХХ століття.
День святої Анни 29 липня вважався професійним святом львівських кравців. Відновлення практики святкування на загальноміському рівні мало сильне політичне підґрунтя. Ініціатори заходу покликалися на львівську традицію, що існувала до розподілу Польщі у 1772 році і, за задумом організаторів, мала бути відновлена у 1900-му.
4-7 серпня 1900 року у Львові відбувалися святкування 25-ї річниці заснування Добровільного крайового пожежного товариства (Ochotnicza straż pożarna). У святкуванні взяли участь делегати пожежних товариств з краю, а також із Буковини та Чехії.
Дві паралельні події, присвячені одній історії — облозі Львова військами Богдана Хмельницького та московського царя Олексія в 1655 році — демонструють протистояння українського і польського суспільства в тогочасному Львові.
У травні 1907 року у Львові відзначали 550 років від часу заснування шевського цеху. Фактично будь-який ювілей, "старший" за період перебування Галичини під владою Габсбурґів, є прикладом використання історії в національній політиці: коли якийсь релікт з часів, наприклад, Речі Посполитої трактувався як цінна спадщина попередніх поколінь та як приклад для наслідування.
У 1909 році у Львові святкували 40-річчя діяльності пожежного товариства "Сокіл". Ювілей цього товариства у Львові був можливістю продемонструвати успіхи в управлінні містом. Показати, що польське суспільство здатне до ефективної самоорганізації. А також був нагодою "пограти м'язами", адже захід мав яскравий парамілітарний характер.
Свято дня Божого Тіла, що відзначається на 60-ий день після Великодня, було найбільш знаковим щорічним святкуванням римо-католиків у Львові. Воно мало виразно національний характер і трактувалося як "польське".
