350-ліття Стрілецького товариства у Львові (1896)
18 жовтня 1896 року у Львові відзначали 350 років існування Стрілецького товариства. Це міг би бути звичайний ювілей пересічної організації, якби не роль "Стрільниці" в політичному житті міста кінця ХІХ — початку ХХ століття.
40-ий ювілей пожежного "Сокола" (30-31 травня 1909)
У 1909 році у Львові святкували 40-річчя діяльності пожежного товариства "Сокіл". Ювілей цього товариства у Львові був можливістю продемонструвати успіхи в управлінні містом. Показати, що польське суспільство здатне до ефективної самоорганізації. А також був нагодою "пограти м'язами", адже захід мав яскравий парамілітарний характер.
40-річчя польського "Сокола-Матері" у Львові (1907)
Зліт 1907 року був не звичайним крайовим заходом, а ювілейним. Тому і тривав три дні — на один день довше, ніж зазвичай, і зібрав більшу кількість учасників.
50-ліття польського Листопадового повстання (1880)
Перше відзначення у такому форматі і в такому трактуванні. Засвідчило зростання популярності націоналістичних ідей і втрату консерватистами ідеологічної монополії в Галичині.
50-ліття скасування панщини (1898)
Ювілей "звільнення селянства", який провели у столиці коронного краю, був підтвердженням статусу Львова як місця, де твориться публічна політика, і як міста-символа, за який змагаються національні проєкти. Масовість "руського заходу", як завжди, мали забезпечити селяни з провінції.
500-та річниця Ґрюнвальдської битви (1910)
Відзначення перемоги польсько-литовсько-руських сил над "німцями"-хрестоносцями не могла не містити антинімецькі нотки. Тому, щоб уникнути конфронтації з центральною владою, в пресі використовували формулювання "перемога над хрестоносцями", що дозволяло всім, в тому числі чиновникам, зберегти лице.
550-літній ювілей цеху шевців (травень 1907)
У травні 1907 року у Львові відзначали 550 років від часу заснування шевського цеху. Фактично будь-який ювілей, "старший" за період перебування Галичини під владою Габсбурґів, є прикладом використання історії в національній політиці: коли якийсь релікт з часів, наприклад, Речі Посполитої трактувався як цінна спадщина попередніх поколінь та як приклад для наслідування.