Дві паралельні події, присвячені одній історії — облозі Львова військами Богдана Хмельницького та московського царя Олексія в 1655 році — демонструють протистояння українського і польського суспільства в тогочасному Львові.
Зліт 1907 року був не звичайним крайовим заходом, а ювілейним. Тому і тривав три дні — на один день довше, ніж зазвичай, і зібрав більшу кількість учасників.
"Обходи" до 115-ліття перемоги Костюшка під Рацлавіцами належать якраз до цієї категорії, адже, крім традиційних богослужінь, урочистих академій і мітингів, містили інші цікаві "нестандартні" заходи.
Питання Львівського університету було частиною ширшого протистояння за статус мови, а отже елементом національної конкуренції між поляками та українцями. Студенти, як найбільш "прогресивна" та активна частина суспільства, були "на передовій" цієї боротьби.
Убивство одного з лідерів українського студентського руху Адама Коцка під час заворушень у Львівському університеті 1910 році. Криваві студентські сутички стали кульмінацією українсько-польського протистояння за відкриття українського університету, після якої боротьба перейшла в більш легальне політичне русло.
Відзначення перемоги польсько-литовсько-руських сил над "німцями"-хрестоносцями не могла не містити антинімецькі нотки. Тому, щоб уникнути конфронтації з центральною владою, в пресі використовували формулювання "перемога над хрестоносцями", що дозволяло всім, в тому числі чиновникам, зберегти лице.
9-10 вересня 1911 року український "Сокіл", аналогічно до регулярних польських "злетів", провів перший "здвиг" у Львові, приурочений до 50-тих роковин смерті Тараса Шевченка.
Як і у випадку з польськими "поетами-пророками", українці наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття взялися активно формувати свій "національний пантеон". І так само як серед поляків, в українському середовищі існував конфлікт між світською інтелігенцією та католицькою церквою.
