У 1880 році відбулася подія, яка стала відправною точкою в процесі перетворення Львова на "столицю українського руху" в Галичині. "Всенародне віче", приурочене столітньому ювілею правління імператора Йосифа ІІ, русини розпочали в той самий день, коли поляки відзначали 50-ліття Листопадового повстання.
Львівське святкування у 1883 році було, з одного боку, польським патріотичним, оскільки йшлося про перемогу короля Яна ІІІ Собєського. З іншого, відзначали успішну оборону Відня — столиці імперії, тому урочистості повністю вписувалися в загальнодержавну політику.
Головним завданням, яке ставили перед собою організатори, була демонстрація масової народної підтримки руських політиків попри недавню поразку на виборах. Суть віча 1883 року полягала у демонстрації потужності руського політичного руху.
Як і належить культу, навколо національних поетів сформувався календар з дат народження, смерті, виходу книжок чи публікації окремих творів. Це притаманно і полякам, і українцям, а також дозволяло регулярно "пам'ятати" поетів та "виховувати" молоде покоління.
Відзначення річниці Конституції 3 травня використовувалося як мобілізуючий чинник. У цей день активно нагадували про себе політики, чиновники та члени різноманітних організацій, в тому числі парамілітарних.
Ці події є прикладом глорифікації польських національних героїв у Львові в період автономії. А також того, як місцева політика очевидно розходилася із "історичними уявленнями" центральної влади.
Ювілей "звільнення селянства", який провели у столиці коронного краю, був підтвердженням статусу Львова як місця, де твориться публічна політика, і як міста-символа, за який змагаються національні проєкти. Масовість "руського заходу", як завжди, мали забезпечити селяни з провінції.
Листопад у Львові традиційно був насичений польськими національними урочистостями: тут відзначали початок Листопадового повстання, а також вшановували чергову річницю смерті Адама Міцкевича. Не став винятком і неспокійний 1905 рік.