Польські національні річниці і їх відзначення За час автономії в Австро-Угорщині польські еліти навчилися використовувати імперський ритуал для просування свого "національного порядку денного". Діючи як влада (в символічному полі) вони ніби самі ставали владою.
300-літній ювілей Люблінської унії Події 1869 року асоціюються переважно із початком насипання кургану на Високому Замку. Але крім цього була інша важлива сторона річниці — проведення, чи радше спроба проведення, масового вшанування.
50-ліття польського Листопадового повстання (1880) Перше відзначення у такому форматі і в такому трактуванні. Засвідчило зростання популярності націоналістичних ідей і втрату консерватистами ідеологічної монополії в Галичині.
200-та річниця перемоги під Віднем (1883) Львівське святкування у 1883 році було, з одного боку, польським патріотичним, оскільки йшлося про перемогу короля Яна ІІІ Собєського. З іншого, відзначали успішну оборону Відня — столиці імперії, тому урочистості повністю вписувалися в загальнодержавну політику.
Вшанування польських "поетів-пророків" Як і належить культу, навколо національних поетів сформувався календар з дат народження, смерті, виходу книжок чи публікації окремих творів. Це притаманно і полякам, і українцям, а також дозволяло регулярно "пам'ятати" поетів та "виховувати" молоде покоління.
100-та і 120-та річниці Конституції 3 травня (1891, 1911) Відзначення річниці Конституції 3 травня використовувалося як мобілізуючий чинник. У цей день активно нагадували про себе політики, чиновники та члени різноманітних організацій, в тому числі парамілітарних.
Роковини страти революціонерів Вішньовського і Капусцінського (1897, 1907) Ці події є прикладом глорифікації польських національних героїв у Львові в період автономії. А також того, як місцева політика очевидно розходилася із "історичними уявленнями" центральної влади.
115-та річниця перемоги Костюшка під Рацлавицями (1909) "Обходи" до 115-ліття перемоги Костюшка під Рацлавіцами належать якраз до цієї категорії, адже, крім традиційних богослужінь, урочистих академій і мітингів, містили інші цікаві "нестандартні" заходи.
500-та річниця Ґрюнвальдської битви (1910) Відзначення перемоги польсько-литовсько-руських сил над "німцями"-хрестоносцями не могла не містити антинімецькі нотки. Тому, щоб уникнути конфронтації з центральною владою, в пресі використовували формулювання "перемога над хрестоносцями", що дозволяло всім, в тому числі чиновникам, зберегти лице.