Багато масових заходів, які проводили українці у Львові в часи автономії, мали назву "віче". Це була своєрідна відповідь на численні польські демонстрації та історичні "обходи".
У 1880 році відбулася подія, яка стала відправною точкою в процесі перетворення Львова на "столицю українського руху" в Галичині. "Всенародне віче", приурочене столітньому ювілею правління імператора Йосифа ІІ, русини розпочали в той самий день, коли поляки відзначали 50-ліття Листопадового повстання.
Головним завданням, яке ставили перед собою організатори, була демонстрація масової народної підтримки руських політиків попри недавню поразку на виборах. Суть віча 1883 року полягала у демонстрації потужності руського політичного руху.
Ювілей "звільнення селянства", який провели у столиці коронного краю, був підтвердженням статусу Львова як місця, де твориться публічна політика, і як міста-символа, за який змагаються національні проєкти. Масовість "руського заходу", як завжди, мали забезпечити селяни з провінції.
Дві паралельні події, присвячені одній історії — облозі Львова військами Богдана Хмельницького та московського царя Олексія в 1655 році — демонструють протистояння українського і польського суспільства в тогочасному Львові.
Як і у випадку з польськими "поетами-пророками", українці наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття взялися активно формувати свій "національний пантеон". І так само як серед поляків, в українському середовищі існував конфлікт між світською інтелігенцією та католицькою церквою.
28 червня 1914 року у Львові відбулося масштабне відзначення 100-літнього ювілею з дня народження Тараса Шевченка — "Шевченківський здвиг". За задумом організаторів, ця подія мала бути свідченням організаційної та фізичної готовності українців у Галичині до майбутньої війни на тлі зростання україно-польського напруження.
