Поляки римо-католики та українці греко-католики були головними дієвцями у цілеспрямованій політичній репрезентації за допомогою релігійних інструментів у Львові. Для них така присутність тут була частиною боротьби за Львів як центр "національного відродження".
Львів був центром трьох митрополій: римо-католицької, греко-католицької та вірмено-католицької. З кінця ХІХ століття дві з них стають виразно "національними", що відображається в тому числі і через церемоніал інтронізації ієрархів.
Серія релігійних урочистостей, організованих львівською митрополією ГКЦ, приурочених католицькому ювілею. Під час них проявлялася не лише конфесійна, але й національна приналежність, а також демонструвалася лояльність до монархії.
Ювілей "звільнення селянства", який провели у столиці коронного краю, був підтвердженням статусу Львова як місця, де твориться публічна політика, і як міста-символа, за який змагаються національні проєкти. Масовість "руського заходу", як завжди, мали забезпечити селяни з провінції.
Ця подія у травні 1905 року була ініційована орденом єзуїтів, що був протягом тривалого часу забороненим у австрійській монархії. Для польської громади міста і Католицької церкви, по суті, ця подія стала свідченням відродження польського характеру Львова.
Свято дня Божого Тіла, що відзначається на 60-ий день після Великодня, було найбільш знаковим щорічним святкуванням римо-католиків у Львові. Воно мало виразно національний характер і трактувалося як "польське".
