Багато масових заходів, які проводили українці у Львові в часи автономії, мали назву "віче". Це була своєрідна відповідь на численні польські демонстрації та історичні "обходи". При цьому саме віче теж могло бути скликане до якоїсь історичної дати. Наприклад, перше всенародне руське віче на честь ювілею імператора Йосифа ІІ — "визволителя Русі" у 1880 році, або щорічні віча, приурочені до річниць скасування панщини — так звані Свята Свободи. Останні, до речі, блокувала польська адміністрація як небажані заходи, на яких говорили про "звільнення з лядської неволі". І як українці критикували поляків за "вигадані річниці", так і поляки називали руські маніфестації не вічами, а ідеологічною обробкою несвідомих селян.
Ця критика ґрунтувалася на тому, що тогочасне уявлення про віче передбачало певну форму проведення. Зокрема, мали бути "делегати", кимось уповноважені для голосування, а також "доповідачі", а отже — якась дискусія чи обговорення. Очевидно, в умовах, коли на віче збиралося декілька тисяч осіб, важко уявити діалог чи голосування.