200-та річниця перемоги під Віднем (1883)
Львівське святкування у 1883 році було, з одного боку, польським патріотичним, оскільки йшлося про перемогу короля Яна ІІІ Собєського. З іншого, відзначали успішну оборону Відня — столиці імперії, тому урочистості повністю вписувалися в загальнодержавну політику.
Друге "всенародне віче" русинів (1883)
Головним завданням, яке ставили перед собою організатори, була демонстрація масової народної підтримки руських політиків попри недавню поразку на виборах. Суть віча 1883 року полягала у демонстрації потужності руського політичного руху.
Вшанування польських "поетів-пророків"
Як і належить культу, навколо національних поетів сформувався календар з дат народження, смерті, виходу книжок чи публікації окремих творів. Це притаманно і полякам, і українцям, а також дозволяло регулярно "пам'ятати" поетів та "виховувати" молоде покоління.
100-та і 120-та річниці Конституції 3 травня (1891, 1911)
Відзначення річниці Конституції 3 травня використовувалося як мобілізуючий чинник. У цей день активно нагадували про себе політики, чиновники та члени різноманітних організацій, в тому числі парамілітарних.
Роковини страти революціонерів Вішньовського і Капусцінського (1897, 1907)
Ці події є прикладом глорифікації польських національних героїв у Львові в період автономії. А також того, як місцева політика очевидно розходилася із "історичними уявленнями" центральної влади.
50-ліття скасування панщини (1898)
Ювілей "звільнення селянства", який провели у столиці коронного краю, був підтвердженням статусу Львова як місця, де твориться публічна політика, і як міста-символа, за який змагаються національні проєкти. Масовість "руського заходу", як завжди, мали забезпечити селяни з провінції.
Візит прем'єр-міністра Кьорбера: демонстрації і сутички з поліцією (1904)
31 серпня 1904 зранку прем'єр прибув до Львова. Але головною подією дня несподівано стало віче, організоване українськими народовцями.